Your native language

عربي

Arabic

عربي

简体中文

Chinese

简体中文

Nederlands

Dutch

Nederlands

Français

French

Français

Deutsch

German

Deutsch

Italiano

Italian

Italiano

日本語

Japanese

日本語

한국인

Korean

한국인

Polski

Polish

Polski

Português

Portuguese

Português

Română

Romanian

Română

Русский

Russian

Русский

Español

Spanish

Español

Türk

Turkish

Türk

Українська

Ukrainian

Українська
User Avatar

Klang


Schnittstelle


Schwierigkeitsgrad


Akzent



Schnittstellensprache

de

Lyrkit YouTube Lyrkit Instagram Lyrkit Facebook
1
registrieren / anmelden
Lyrkit

spenden

5$

Lyrkit

spenden

10$

Lyrkit

spenden

20$

Lyrkit

Und/oder mich im sozialen Bereich unterstützen. Netzwerke:


Lyrkit YouTube Lyrkit Instagram Lyrkit Facebook
ONUKA

RANOK

 

RANOK

(Album: ROOM - 2023)


Знайшла свій перший пост з того самого дня. Цитую.
"Вам не вистачить духу нас подолати. За нами правда, віра, Бог, світ. Ви так дивуєтесь нашому спротиву! Далі більше! І ніч вистоїмо. І ранок. Ми вдома. Під обстрілами. Я не втікатиму! Руками розірву, скільки стане сил! До ранку!"

А далі було нове життя. В якому змінилось все, окрім цього зрозумілого і такого конкретного відчуття. Вистоїмо. Почали жити в іншому вимірі. Планувати життя минула розкіш днів. І світ поділився на «нормальний» і наш, в якому життя коригується додатком «Тривога». Де щоночі відчуття, що засинаєш востаннє. Але мені здається, що цей наш світ мій ідеальний і рідний. Де я Є. Не моя тінь. Де я навчилась керувати часом і переміщатись у ньому. І всі ми час-від-часу прокидаємось 24 лютого. Впевнена, що так вміємо лише ми.

Осінь та зима запам'ятались відсутністю світла і тепла. Тепер я панічно боюсь темряви. Коли сутеніє, мені фізично не вистачає повітря. Та ми побачили найпотужніше світло. В наших серцях, не в оселях. І вимкнути його просто неможливо. Коли перша свідома фраза твого сина: «світло пропало»... і це моя перемога, бо вона українською.

Боляче. «Навіть землі боляче, коли вони йдуть.» І «якщо треба пояснювать, значить не треба пояснювать», бо ми воюємо за волю, а вони за рабство. Бо у них немає майбутнього, все воно у минулому. Хотіли вкрасти наше? А подарували єдність, порив, хвилю і таку велику, нескінченну і незбагненну віру в Україну! Віру у найсміливіших воїнів, у найвідданіших волонтерів, у народ. Єдиний, як ніколи. Це наша тектоніка. Наші зрушення історичних плит, нашого самоусвідомлення і віри.

Erledigt

Hast du alle unbekannten Wörter aus diesem Lied hinzugefügt?